При опаленні з використанням підлог з підігрівом знаходитися в приміщеннях комфортніше і затишніше, ніж при традиційному радіаторному опаленні. Монтаж підлоги з підігрівом обходиться недешево, але в майбутньому теплі підлоги допоможуть навіть частково економити на опаленні. Є два основних види теплих підлог: водяні і електричні. Водяні застосовуються найчастіше в заміських будинках, так як в багатоквартирних висотках труби теплої підлоги потрібно підключати прямо до центрального опалення, а це заборонено. Електричні теплі підлоги більш універсальні і підійдуть як для обігріву приватного будинку, так і квартири. Монтаж таких підлог обійдеться дешевше, та й провести його можна самостійно, якщо вивчити технологію і слідувати інструкції.
Різновиди монтажу електричної теплої підлоги
Є дві основні технології монтажу: мокра і суха. Мокра технологія виконується із використанням «мокрих» матеріалів — піщано-цементної або стяжки, що самовирівнюється, плиткового клею. Сухий монтаж застосовується при установці нагрівальних елементів відразу під ламінат, паркет, ковролін, лінолеум і схожі типи.
З урахуванням особливостей мокрого монтажу всього маємо три варіанти монтажу електричної теплої підлоги:- Монтаж в стяжку (одножильний, двожильний кабель);
- Монтаж в плитковий клей (нагрівальні мати, тонкий кабель);
- Сухий монтаж (інфрачервона плівка).
Монтаж нагрівального кабелю в стяжку
В основному проводиться при першому ремонті після будівництва будинку/квартири або в приміщеннях, де можна підняти рівень підлоги на 5-7 см. Як основа теплої підлоги використовується кабель для монтажу в стяжку — одножильний або двожильний. Це надійні, міцні моделі, але товщина такого кабелю в середньому 5-7 мм, що теж впливає на шар стяжки і висоту підлоги. Зате при такому монтажі кабель буде надійно захищений від механічних пошкоджень і не впливатиме на вибір покриття.
Послідовність монтажу нагрівального кабелю в стяжку:- Очищення поверхні чорнової стяжки від забруднень.
- Підготовка місця під терморегулятор. Виберіть місце на стіні, де вам буде зручно користуватися термостатом. Зробіть в стіні отвір (під стандартну монтажну коробку діаметром 65 мм) і проштробіть від нього канали вниз до підлоги під кабель.
- Монтаж ізоляції. Можна використовувати корок або інший ізоляційний матеріал, який підходить для теплих підлог. Шар ізоляції повинен відповідати типу приміщення і рівню тепловтрат. Наприклад, на другому поверсі й вище у багатоквартирних будинках досить 5 мм, на першому або над підвальним приміщенням — мінімум 10 мм. Ізоляцію встановлювати не обов’язково, але з нею підлога буде прогріватися швидше, а рахунки за електрику будуть менше.
- Розмітка площі обігріву і установка монтажної стрічки. Розподіліть монтажну стрічку по зоні обігріву відповідно до складеного проекту, скоби на стрічці повинні бути в одному напрямку. Рекомендований крок укладання стрічки — від 0,5 до 0,75 м. Також нагадаємо, що від стін і стаціонарних меблів необхідно робити відступ в 10-15 см.
- Монтаж нагрівального кабелю. Кабель фіксується змійкою «поперек» на монтажну стрічку за допомогою гнучких «язичків» на ній. Зберігайте однаковий крок укладання кабелю по всьому периметру обігріву. У готових секціях довжина кабелю під площу підбирається на основі оптимального кроку укладання в 10-12 см. Але розрахунки можна провести самостійно за формулою H = Sy/L, де H — крок, Sy — площа приміщення, L — довжина кабелю.
- Підключення кабелю до регулятора. Для цього до секції нагрівального кабелю прикріплено, зазвичай заводським методом, 2,5 м силового — так званий холодний кінець, який виводиться до регулятора по проштробленному каналу. У одножильного кабелю холодних кінця два, і обидва потрібно підвести до термостата. На цьому етапі бажано перевірити рівень опору та ізоляцію кабелю, якщо є така можливість.
- Установка датчика. Датчик температури підлоги вкладається в гофротрубку по всій довжині і встановлюється в 50-100 см від терморегулятора між витками кабелю на рівні або трохи вище з ними. Край гофротрубки герметично закривається заглушкою або ізоляційною стрічкою, щоб усередину не потрапив розчин стяжки. Також важливо зберегти кут вигину гофротрубки біля стіни не менше 5 см: якщо виникнуть проблеми з датчиком, його можна буде вільно замінити.
- Підключення терморегулятора до мережі і тестовий запуск. Рекомендуємо скористатися послугами професійного електрика, щоб уникнути потенційно небезпечних ситуацій. Після підключення бажано включити обігрів на мінімальну температуру, щоб перевірити працездатність кабелю, і, якщо все в порядку, вимкнути його вже до завершення всіх робіт.
- Монтаж чистової стяжки. Незалежно від типу стяжки нагрівальний кабель і датчик повинні бути повністю покриті розчином. Оптимальна товщина стяжки при тонкій теплоізоляції і укладанні на монтажну стрічку 3-5 см, при товстій ізоляції та монтажі на сітку — 4-6 см. Включати теплу підлогу до повного висихання стяжки категорично заборонено. Для цементно-пісочного розчину потрібно мінімум 28 днів.
- Установка підлогового покриття. При монтажі нагрівального кабелю в стяжку можна встановлювати будь-яке покриття, яке добре проводить тепло. Головне — дотримуватися рекомендацій виробника по установці і температурному режиму для покриття. Також, після повного висихання стяжки, теплу підлогу можна включати і без підлогового покриття. Наприклад, коли під час ремонту потрібно швидше просушити стіни у вологих і холодних приміщеннях.
Монтаж теплої підлоги в плитковий клей
Керамічна плитка — ідеальний по теплопровідності матеріал покриття для теплої підлоги. Її можна встановлювати при монтажі кабелю в стяжку, але краще використовувати нагрівальні мати або тонкий кабель для монтажу в плитковий клей. Тонкий кабель є різновидом двожильного, але його товщина в середньому по виробниках від 3 до 4 мм. Така конструкція спеціально створювалася для спрощення монтажу. Нагрівальні мати виготовляються також на основі тонкого кабелю, але в них він вже закріплений на монтажній сітці з кроком укладання в 10 см, тому робити розмітку самостійно не потрібно.
Етапи монтажу нагрівальних матів в стяжку:- Підготовка поверхні. Нагрівальні мати укладаються на чисту, рівну, негорючу поверхню мінімальною товщиною 1 см. Якщо стяжка нерівна, її варто вирівняти тонким шаром розчину, який самостійно вирівнюється. Також бажано обробити поверхню грунтовкою, щоб мат було простіше закріпити.
- Підготовка місця під терморегулятор — див. Пункт 2 в розділі «Монтаж нагрівального кабелю в стяжку».
- Монтаж нагрівального мату. Мат розкочується по поверхні так, щоб повністю закрити зону обігріву. Щоб обійти меблі, колони та інші перешкоди, розріжте сітку та поверніть мат в потрібному напрямку, зберігаючи такий же крок укладання. Різати кабель при цьому категорично заборонено. Слідкуйте, щоб холодний кінець мату виходив до терморегулятора, а місце його з’єднання з нагрівальною секцією було в зоні покриття плитковим клеєм.
- Установка датчика і підключення кабелю до терморегулятора — див. Пункти 6-7 в розділі «Монтаж нагрівального кабелю в стяжку».
- Заливка мату плитковим клеєм і укладання плитки. Після того як всі роботи по монтажу кабелю проведені, можна приступати до укладання плитки. Це можна робити відразу на нагрівальний кабель. Головне — і кабель, і сітка повинні бути повністю і рівномірно покриті розчином. Запуск системи проводиться тільки після повного висихання, тобто через 7-14 днів в залежності від типу клею і товщини шару.
Монтаж тонкого нагрівального кабелю відбувається за таким же принципом, тільки з використанням монтажної стрічки, як при укладанні кабелю в стяжку. Також варто відзначити, що ці типи нагрівальних елементів можна встановлювати і під інші покриття. У таких випадках замість плиткового клею використовується тонкий шар стяжки.
«Сухий» монтаж інфрачервоної теплої підлоги
Інфрачервона тепла підлога — це система обігріву з тонкої нагрівальної плівки, яка створює інфрачервоне випромінювання. Ефект схожий з сонячними променями, які, потрапляючи на поверхню, нагрівають її. Плівка монтується «сухим» способом відразу під підлогове покриття і ідеально підходить під лінолеум, ламінат, паркет і різні килимові покриття. Сам монтаж при цьому складніше, так як плівка потребує точного з’єднання контактів. Без досвіду в подібних роботах варто довірити їх професіоналам, які легко впораються за годину, але, якщо досвід є, можна і зробити монтаж самостійно.
Етапи монтажу нагрівальної плівки:- Підготовка поверхні. Покриття повинне бути рівним, чистим і гладким, без гострих ділянок і тріщин.
- Покриття поверхні тонкою поліетиленовою плівкою. Інфрачервона тепла підлога боїться вологості, тому перед установкою варто розмістити такий шар ізоляції від вологи. Поліетилен фіксується скотчем.
- Підготовка нагрівальної секції. Інфрачервона плівка розрізається тільки по зазначеним лініям, розрізати її в інших місцях заборонено. Контактні місця затискаються пасатижами, ізолюються. Прикріпіть силові кабелі живлення відповідно до інструкції.
- Вибір місця під терморегулятор — див. Пункт 2 в розділі «Монтаж нагрівального кабелю в стяжку».
- Укладання теплоізоляції. Якщо ви не робили теплоізоляцію в стяжці, варто укласти тонкий шар під нагрівальний елемент. Зафіксувати можна термостійким скотчем.
- Укладання нагрівальної секції. Смуги плівки укладаються поруч один з одною по площі обігріву. Нагрівальні елементи не повинні стикатися і перекривати один одного. Смуги при цьому фіксуються скотчем, меблевими цвяхами або степлером, щоб уникнути зсуву при укладанні покриття.
- Установка датчика температури підлоги. Для датчика в теплоізоляції прорізається отвір на відстані 2-3 см від нагрівального елементу, тобто чорних пластин на плівці. Датчик закріплюється клейкою алюмінієвою стрічкою. Гофротрубка при цьому не потрібна, так як в монтажі не використовуються вологі матеріали. Всі дроти підводяться до терморегулятора.
- Підготовка до монтажу підлогового покриття. При установці ламінату та інших твердих покриттів використовується класична м’яка підкладка. У випадку з гнучкими покриттями, як лінолеум або ковролін, на плівку потрібно встановити тонкі аркуші фанери, з’єднавши їх між собою анкерними болтами. Тут важливо не пошкодити нагрівальні елементи, тому з’єднання варто робити тільки над прозорими смугами на плівці.
- Монтаж покриття для підлоги. Після установки фінішного покриття і повного підключення терморегулятора можна робити перший запуск системи
Чи варто встановлювати теплу підлогу своїми руками?
Однозначної відповіді на питання немає. У самостійного монтажу є свої переваги: не потрібно платити працівникам, можна самому контролювати кожен етап, та й страху потрапити на непрофесіоналів, які тільки зіпсують матеріали, немає. При цьому досить просто зробити помилку самому, якщо неуважно прочитати інструкції або повірити сумнівним рекомендаціям. До того ж деякі виробники не компенсують вартість поломки, якщо теплу підлогу встановлювали несертифіковані монтажники. Плюси і мінуси є у кожного варіанту, але що б ви не вибрали, консультанти інтернет-магазину Rdmarket готові допомогти вам на будь-якому етапі. У нас ви можете як отримати безкоштовну консультацію щодо прорахунку і монтажу систем електрообігріву, так і замовити установку у фахівців, які монтують теплі підлоги вже більше 15 років.